1 Вересня.

І ось він прийшов. Прийшов той страшний день, коли діти з радісттю вдягають нову шкільну форму, а батьки з замиранням серця та дрижаками в кінцівках чекають нововведень нашого активного МО.
Якщо люди не брешуть, то батьки учнів 1-4 класів можуть трохи розслабити п’яту точку, бо декілька полегшуючих життя змін було таки прийнято. Уроки молодшим класам на вихідні і свята задавати не мають права (ридаю від заздрощів – перші чотири класи для нас були схожі на часи влади інквізиціі у середні віки), каліграфію враховувати не повинні при перевірці зошитів (червонію від люті – моя дитина з іі закарлючками навіть при правильному (і чистому!) написанні ДЗ отримували нижчі оцінки за поганий почерк. Це все одно, що знижувати оцінку за хромоту чи косоокість – фізичних вад дитина змінити не може так само як і почерк!). Начебто дозволять писати малечі олівцями, щоб можна було в процесі виправити помилки.
Заздрю обидвими заздростями. Ми перейшли у 5-й і олівці нам не світять)) Перший позитивний момент – наявність підручників (у минулому році ми 3 підручники роздруковували майже до весни, поки вони з’явилися у школі). Ще сподобався дозвіл писати шариковими ручками, бо в попередній школі вимагали шкрябати тільки гелевими, які дуже мазалися в зошитах і знижували оцінки, які і так вже були занижені через почерк.
Поки що дитина посміхається і не ниє після 3 годин виконання домашніх завдань, що ненавидить школу. Але ж сьогодні тільки 2-й день. Подивимося, що заспіває через тиждень.
А поки що, батьки, тримайтеся! Наші ж батьки якось пережили наші шкільні роки))

Advertisements
Standard

Я на WordPress)))

Перший пост. Навіть не знаю, про що писати. Стільки всього у голові! Про що буде цей блог – ще не вирішила. Тому навряд чи буду писати сюди часто)) Та й з управлінням треба спочатку розібратися. Але фрі-тайм відсутній. Навіть в основний блог пишу дуже рідко: odna-mama.ucoz.ru

Тому цю сторінку прибережу до пори. На випадок безробіття, пенсії, раптового багатства)))

П.С. Враховуючи свій досвід роботи з ВП, мій перший запис провисів у чорнетках 5 місяців. Тому йде не першим, а другим. Так цікаво вийшло!

Standard

Роздум №1

Останнім часом щось дуже частенько роздуми приходять. На будь-які теми. Ну просто література потоку свідомості.
Звичайно, роздуми все більше про війну (АТО – не то, точнише не та, не та назва того, що діється). Другим пунктом йдуть гроші. Не те що б я така вся із себе меркантильна тітка, але ж за гроші не тільки діаманти та путівки на Канари купляють, а й банальні продукти і колготи для дитини також (про дань олігархам у вигляді комунальних платежів вже мовчу). Так от коли вищевказана дитина продирає коліна на передостанніх колготах, то не думати про гроші неможливо в принципі. Ще про мерзоту усяку думається немало. Ну не розумію я біженців, що втікли на Укаїну з тих дір до аду, пробитих пуйлом у нашій землі, і які намагаються розказувати, як добре в расєі. Чи вони напрямок переплутали, чи з поспіху телепортувалися в іншу сторону… Хто їх зрозуміє?..
Так от, до чого я – буду писати, як навіє життя нову тему, до роздумів уголос. Це якщо встигну до найближчого ПК добігти, поки запал не пройшов.
А поки що – цілую, люблю, Ваша Фортуна.

Standard